"Микола Леонтович"
Леонто́вич Мико́ла Дми́трович (*1 грудня 1877, Монастирок — †23 січня 1921, Марківка) — український композитор, хоровий диригент, громадський діяч, педагог.
Дитинство
Народився 1 грудня 1877 року в селі Монастирок Брацлавського повіту Подільської губернії в сім'ї сільського священика. Початкову музичну освіту Леонтович здобув у батька, який грав на віолончелі, скрипці, гітарі та деякий час керував хором семінаристів. Мама,яка вміла співати навчила його народних пісень. В Шаргородському початковому духовному училищі він опанував спів по нотах і міг вільно читати складні партії в церковних хорових творах.
1892 року Леонтович вступив до Подільської духовної семінарії в Кам'янці-Подільському, де вивчав теорію музики та хоровий спів, опанував скрипку, фортепіано, деякі духові інструменти, почав обробляти народні мелодії, беручи за взірець обробки М. Лисенка.
Перші творчі кроки
1898 року Леонтович закінчив духовну семінарію й вирішив працювати вчителем у сільських школах і водночас самотужки удосконалювати свою музичну освіту. У селі Чукові він організував самодіяльний симфонічний оркестр, який виконував українські мелодії та п'єси російських та українських композиторів. 1901 року він видав перший збірник пісень з Поділля. 1903 року вийшов другий збірник подільських пісень з посвятою М. Лисенкові.
Восени 1904 року залишає Поділля і переїздить на Донбас, де влаштовується викладачем співу та музики у місцевій залізничній школі. Під час революції 1905 року Леонтович організував хор робітників, який виступав на мітингах. Діяльність Леонтовича привернула увагу поліції, й він змушений був повернутися на Поділля, у місто Тульчин, де викладав музику і спів у Тульчинському єпархіальному жіночому училищі для дочок сільських священиків. З 1909 року Леонтович навчається під керівництвом відомого теоретика музики Б. Яворського, якого він періодично відвідує у Москві та Києві.
У той час створив багато хорових обробок, зокрема славнозвісний «Щедрик», а також «Піють півні», «Мала мати одну дочку», «Дударик», «Ой зійшла зоря» та ін. У Тульчині знайомиться з композитором Кирилом Стеценком. 1916 року разом з хором Київського університету виконує свою обробку «Щедрика», яка принесла йому великий успіх у київської публіки.
Київський період
Із встановленням Української Народної Республіки Леонтович переїздить з Тульчина до Києва, де починає активну діяльність як диригент і композитор. Ряд його творів включили до свого репертуару професійні та самодіяльні колективи України. На одному з концертів великий успіх мала «Легенда» Миколи Вороного (оригінальний твір Леонтовича). Після приходу більшовиків Леонтович працює деякий час у музичному комітеті при Народному комісаріаті освіти, викладає у Музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка, разом з композитором і диригентом Г. Верьовкою працює у Народній консерваторії, на курсах дошкільного виховання, організовує кілька хорових гуртків.
Повернення на Вінничину
Під час захоплення Києва 31 серпня 1919 року денікінцями, які переслідували українську інтелігенцію, змушений утікати до Тульчина. Засновує першу в Тульчині музичну школу. 1919—1920 року працює над першим великим симфонічним твором — народно-фантастичною оперою «На русалчин великдень» за однойменною казкою Б. Грінченка.
Восени 1920 р. у Тульчині відбулися гастролі хорової капели під керівництвом К. Стеценка та Павла Тичини як другого диригента. Під час концертів капели виконувалися твори Леонтовича.
В останні місяці життя Леонтович закінчував оперу «На русалчин великдень».
Список творів
опера
«На Русалчин Великдень» (за казкою Б.Грінченка, 1919, незакінчена; 1975 М.Скорик завершив, відредагував та інструментував для сучасного складу симфонічного оркестру);
хори на слова українських поетів:
«Льодолом», «Літні тони» (обидва на сл. Г.Чупринки),
«Моя пісня» (сл. І.Білиловського),
«Легенда» (сл. М.Вороного);
композиції на літургійні тексти
Літургія св. Івана Златоустого,
Молебень,
частини Всенощної;
хорові обробки українських народних пісень (понад 150) зокрема:
«Щедрик»,
«Дударик»,
«Пряля»,
«Козака несуть»,
«Мала мати одну дочку»,
«Зашуміла ліщинонька»,
«Ой з-за і ори кам'яної»,
«Із-за гори сніжок летить»,
«За городом качки плинуть»,
«Піють півні»,
«Коза»,
«Гра в зайчика»
