"Національна Заслужена Капела Бандуристів України Ім. Г. І. Майбороди"
Київська капела бандуристів — національний колектив України, що базується у Києві. Відлічує свою історію з 1918 року, коли був заснований Кобзарський хор. З 1946 року — Державна капела бандуристів УРСР. 1995 року капелі присвоєно ім'я Геогрія Майбороди.
Передісторія
На ХІІ археологічному з'їзді в Харкові в 1902 р. відбувся перший виступ колективу кобзарів під керівництва Гната Хоткевича. Цей колектив мав щей виступ в грудні 1902 р в Полтаві і спричинило до великого інтересу до створення кобзарських колективів.
Існують документи які свідчать про виступів квартету зрячих бандуристів який відбувся в Москві під керівництвом Гната Хоткевича в серпні 1905 р.
В Києві перший колектив зрячих бандуристів був створений з студентів Київського університету в 1906 р. під керівництвом Михайла Злобінцева і проіснувала до 1909 р.. Колектив складався з 6-ти учасників і часто виступав на українських громадських іпрезах довколо Києва. В 1910 р. коротко існував ансамбль який складався з учнів класу гри на бандурі музичної школи М. Лисенка де викладав кобзар Іван Кучеренко.
Ці колективи вплинули на заснування професійного колективу в Києві в 1918 р під керівництвом бандуриста Василя Ємця.
Кобзарський хор (1918—1919)
У травні 1918 оголошення про створення колективу були надруковані в газетах «Відродження», «Робітнича газета» та «Народна воля». В червні 18 чоловік відповіли на оголошення. Кожний мав свою техніку гри та конструкцію бандури. Багато не читали музики. З 8-ми зацікавлених був створений перший колектив, переважно з Кубанських козаків та учнів В. Ємця. Репетиції колективу почалися в серпні того ж року.
Думка про створення кобзарського колективу виникла у В. Ємця в 1911 р. після концерту кобзарського квартету в Охтирці, де грала група слобожанських кобзарів під керівництва кобзаря І. Кучеренка. На задум В. Ємця вплинуло й існування кобзарського колекиву в Москві, де він вчився у 1913-14 рр., а також певні спроби та експерименти, які він провів на Кубані в 1913 р.
Перший концерт відбувся 3-го листопада 1918 р. Гроші на сплачування оренди зали прийшли від Гетьмана П. Скоропадського. Концерт відбувся у другій за розмірами залі в Києві — у Театрі «Берґонє» (нині театр імені Лесі Українки).
Програма першого концерту включала:
Козацький похід (Гей нумо хлопці до зброї)- обр. В. Ємця — Інструментальний твір
Про Морозенька (соло)
Та літа орел — обр. В. Ємця
Про смерть козака (соло)
Гей, на горі та женці жнуть — обр. В. Ємця
Ми гайдамаки
Я сьогодні щось дуже сумую — (соло)
Виклик — Інструментальний твір — обр. В. Ємця
Гопак — (за М. Кропивницьким)
Тарасова ніч — соло В. Ємець
Ой, що ж що за шум — обр. В. Ємця
Киселик — соло
Та вже років двісті
Гей, не дивуйте добрії люди
Ой, за гаєм, гаєм.
Горлиця — Інструментальний твір
Гречаники
На заключення співалося «Не пора» та «Ще не вмерла Україна»
У 1919 р., в березні, після концерту, присвяченому Т. Шевченкові, який відбувся на Шулявці, колектив припинив своє існування.
Київська капела бандуристів
У 1923 р. відновила свою діяльність під керівництвом Г. Копана, а згодом, в 1925 р. — Михайла Полотая. На рекламі концерту 1923 р подано 6 учасників. В 1925 р. колектив роширився до 8 учасників з приходом М. Полотая та В. Потапенка. В 1927 р. вже було 10 учасників. Колектив розширив свою діяльність численними концертами по Україні, і це спричинило до популяризації капели та колективного кобзарства в Україні. У 1930 р. керівництво колективу перейшло на руки М. Опришка, а з 1933 р. ним керував Борис Данилевський. У січні 1934 р. припинили артистам платити зарплати, а в жовтні 1934 р. колектив був зліквідований.
Об'єднана капела бандуристів
У березні 1935 р. на основі учасників колишньої Київської та Полтавської капел був створений об'єднаний колектив, який проіснував аж до проголошення другої світової війни в 1942 р.
Під керівництцва М. Михайлова капела записала чимало платівок у 1937 р., які стали зразковими. Після М. Михайлова мистецьке керівництво часто змінювалося. Деякі керівники працювали з колективом тільки по два тижні, до арешту.
У 1939 р. після анексації Західної України Радянським Союзом Капела об'їхала всю Західну Україну з концертами «Слово Тараса»
Після нападу на Радянський Союз, колектив який був на гастролях у Кіровограді був розформований, а учасники були відразу мобілізовані.
Капела бандуристів імені Тараса Шевченка
Під час німецької окупації в 1942 р. 17 учасники довоєнного колективу зібралися і створили капелу бандуристів ім. Т. Шевченка, на початку під керівництва Г. Назаренка а потім Г. Китастого. Капела короткий концертувала по Україні та була вивезена в Німеччину для концертування по таборах для Остарбайтерів. Після війни вони виїхали всі в США.
Державна заслужена капела бандуристів УРСР
В 1946 р. колектив знову був відновлений під мистецьким керівництвом Олександра Захаровича Міньківського. За керування Міньківського капела набуває надзвичайно високого рівня, культури хорового співу. Після О. Міньківського керівництво капели перебрав Григорій Куляба а після нього Микола Петрович Гвоздь. Сучасна назва колективу Націона́льна Заслу́жена Капе́ла Бандури́стів Украї́ни імені Гео́ргія Іларіо́новича Ма́йбороди.
Учасники Київської Капели бандуристів
Диригенти та мистецькі керівники Київської Капели бандуристів
Василь Ємець (1918—1919)
Георгій Копан (1923—1925)
Михайло Полотай (1925—1928)
Дмитро Андрусенко (1928—1930)
Микола Опришко (1930—1933)
Борис Данилевський (1933—1934)
Микола Михайлов (1935—1936)
Д. Піка (1937)
Григорій Китастий — заступник диригента (1937—1941)
Дмитро Балацький (1937)
Юрій Барташевський — заступник диригента
Директори Київської Капели бандуристів - Захарій Аронський
Неповний список артистів Київської Капели бандуристів
Г. Андрійчик, Е. Базилевський, І. Борець, О. Булдовський, В.І. Войт, С. Гнилоквас, Б. Данилевський, Ф. Діброва, П. Діброва, О. Дзюбенко, Ф. Дорошко, Й. Кашуба, І. Китастий, Я. Кладовий, А. Кононенко, Константинівський К. П. концертмейстер, Я. Копан, О. Костецький, Т. Медведів, П. Міняйло, С. Міняйло, Г. Назаренко концертмайстер, Й. Панасенко соліст, М. Панченко, Ф. Панченко, Т. Півко, О. Пономаренко, В. Потапенко, В. Похил, Я. Протопопов, О. Рибалка, К. Савченко, Й. Сніжний, С. Сотниченко, І. Фількенбург соліст, Г. Цебренко, О. Шлеюк, О. Яценко,
