"Тризубий Стас"
"Тризубий Стас"
Щербатих Станіслав Іванович
Станісла́в Іва́нович Щерба́тих (24 лютого 1948, м. Алтайськ Алтайського краю, Росія — †24 січня 2007, Київ) — український бард, відомий як Тризубий Стас.
Станіслав Щербатих (сценічний псевдонім "Тризубий Стас") Народився 24 лютого 1948 року в Алтаї. Після смерті батька, зовсім маленьким з родиною переїхав в Україну до тітки у Івано-Франківськ. Дядько Станіслава був вояком УПА, за що відбув 10 років у сталінських концтаборах. Син - Володимир.
Музичну освіту отримав приватно. Спочатку працював музикантом у ресторані. Після одруження, як справжній романтик, разом з дружиною, з метою покращення матеріального становища, подались на Камчатку, де Стас працював художником, фотографом, директором Будинку культури.
Фільмотворча діяльність
Після повернення в Україну серйозно зайнявся роботою у документалістиці і мультиплікації. Найвідомішими є документальні фільми "Проводи на полонину" та "Людина і нафта", і мультики "Сонечко, бульдозер і я", "Армагедон", "Верблюди", "Пігмаліон".
На міжнародному фестивалі "Кіномарина -75" мультфільм "Сашкова чайка" отримав бронзову нагороду.
На "суцільну українізацію" і тотальне перевтілення росіянина, сина росіян, випускника російської школи і представника відповідного середовища повпливали дві Жінки. Перша - дружина Марія, українка з Львівщини, а друга – політична атмосфера.
Бардівська діяльність
У ті роки дуже популярним в Україні і у діаспорі був Львівський естрадно-гумористичний театр-студія "Не журись!". З 1991 року у Стаса разом з ними починаються гастрольні тури.
Своє сценічне псевдо Станіслав жартома пояснював тим, що має три зуба: один— на комсомол, другий— на компартію, третій— на профспілку. Серед друзів був відомий як Щербик.
Зі середини 1990-х Станіслав жив у Києві. Важкі часи перебудови мали суттєвий вплив на творчість, і Тризубий Стас стає батьком відомого всеукраїнського Гімну голодних студентів. Відчуття часу у Тризубого Стаса було феноменальним. Як тільки якась політична чи життєва реалія породжувала анекдот, він тут же відгукувався на це піснею. Вони були різними: і веселими, і дещо трагічними, і філософськими, але всі вони були про наше життя…
Станіслав Щербатих став автором сотень гумористично-сатиричних пісень, які принесли співаку всеукраїнську популярність. Його ім’я стоїть в одному ряду з іменами Віктора Морозова, Василя Жданкіна, Андрія Панчишина.
Взагалі Тризубий Стас — один з найтитулованіших українських бардів. Він лауреат фестивалів авторської пісні "Оберіг" (Гран-прі), "Білі вітрила", дипломант першої "Червоної рути", гастролював в Аргентині і Бразилії. Йому навіть довелося виступити на фестивалі в Сопоті (він тоді спеціально переклав свої пісні польською).
Стас, на думку його друзів, мав феноменальне відчуття часу. Як тільки певна політична чи життєва реалія породжувала свій анекдот, він одразу ж відгукувався на це влучною піснею про наше життя-буття. Коли наші "кооператори" почали "човникувати" до Польщі — негайно з’явилася пісня про те, "Як ми їздили до Польщі". Потім, коли почалася "дачна епоха", Стас співав: "Люди сапають, сапають, сапають, сапають. А сльози капають, капають, капають, капають, капають. Зранку до ночі в землі. І піт не всиха на чолі. І — мозолі". Або його "Екскурсія по Києву": "Добрий день, май нейм Іван. Це є централ наш майдан. Він є символ індепендент, зіс із б’ютіфуль фонтан". Була пісня і про вибори (ще в 1991 році), сьогодні вона сприймається як твір, присвячений недавнім подіям.
Станіслав був автором і ведучим власного музичного хіт-параду на телебаченні під назвою "Бард-салон із Тризубим Стасом". На касетах і CD були видані 6 альбомів. Найвідомішою стала антологія в 4 томах під назвою "Я повертаюсь", видана вже наприкінці життя співака. Автор фантастичного роману "Нічия земля".
Автор понад 300 пісень та 1300 коротких анімаційних фільмів, а також опери «Корова Середа», фантастично-кримінального роману «Нічия земля» і кількох оповідань.
Останні роки життя Станіслав працював дизайнером в редакції журналу. У 2005 р. був членом журі Всеукраїнського фестивалю бардівської пісні "Срібні Струни" (неподалік м.Корсунь-Шевченківський, Черкаська обл.).
Помер Станіслав Щербатих
24 січня 2007 року від третього інсульту у віці 58 років. Похований на кладовищі Дем'янів Лаз поблизу Івано-Франківська.
Альбоми
Щури» (1994)
Oh, Spain, Spain (1995)
Пісні про кохання (1998)
Пісні про любов» (1998)
Мене звуть Тризубий Стас» (1997)
Як ми живемо
Я повертаюся vol.I (2004)
Я повертаюся vol.II
Я повертаюся vol.III
Я повертаюся vol.IV
